Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 911/1238/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленін В.О., Шевченко Е.О.)у справі№ 911/1238/15 Господарського суду Київської областіза позовомКомунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аллан"проспонукання укласти договір,за участю представників:позивачаЛазутіна Т.В.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі №911/1238/15 позов задоволено повністю: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан" укласти з Комунальним підприємством "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" договір № 21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів, розроблений на основі типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 911/1238/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 104 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що проект спірного договору не відповідає положенням типового договору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2007 виконавчий комітет Вишневої міської ради рішенням № 108/23 визначив, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Вишневе є Комунальне підприємство "Управління міським господарством" (далі - КП "УМГ"), яке відповідно до Статуту виконує роботи, пов'язані з утриманням та експлуатацією житлового фонду міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, переданого на обслуговування Вишневою міською радою.

19.10.2010 рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради № 69/31 виконавцем послуг на вивіз побутових відходів у м. Вишневе визначене КП "УМГ".

09.09.2014 КП "УМГ" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Аллан" (далі - ТОВ "Аллан") для укладення Договір № 21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів, розроблений на основі типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 "Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів" та постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

Предметом зазначеного договору є забезпечення надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 1 по вул. Балукова у м. Вишневому, а відповідачем, який є власником у зазначеному житловому будинку нежилого приміщення загальною площею 531,1 кв. м, - своєчасної оплати цих послуг у розмірах та у строки, передбачені договором, та з вивезення твердих побутових відходів за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 1, а споживачем - своєчасної оплати послуг згідно норм утворення побутових відходів, затверджених рішенням виконкому Вишневої міської ради № 76/2 від 15.09.2011 - 531,1 кв. м х 0,022 куб. м = 11,684 куб. м.

Пропозиція отримана відповідачем 12.09.2014, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення, однак вона була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів між позивачем та відповідачем.

Згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у ч. 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

З огляду на зазначене, у разі користування відповідачем вказаними послугами останній зобов'язаний укласти такий договір.

Отже, посилання відповідача про необов'язковість укладення договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та вивезення твердих побутових відходів є помилковим.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на те, що між сторонами до вказаної пропозиції був укладений Договір № 21 від 01.10.2012, який за своїми умовами є аналогічним запропонованому, а також те, що вказаний договір розроблений на основі типових договорів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо запропонований виконавцем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язком споживача.

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Отже, проект договору повинен бути розроблений та відповідати Типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець (ст. 179 ГК України) забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови.

Тільки у цьому випадку укладення договору є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

10.12.2008 Постановою Кабінету Міністрів України № 1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів" було затверджено Типовий договір про надання послуг з вивезення побутових відходів.

20.05.2009 Постановою Кабінету Міністрів України № 529 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" було затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Дослідивши умови типових договорів та умови Договору № 21 без дати, який було надіслано позивачем для укладення відповідачу, апеляційний суд встановив, що його умови, зокрема в частині прав споживача та обов'язків виконавця, значно вужчі, ніж у зазначених вище типових договорах, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 та від 20.05.2009 № 529.

Зазначене цілком підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що запропонований Договір № 21 без дати не відповідає умовам типових договорів, а отже не є обов'язковим для споживача щодо його укладення в порядку ст. 179 ГК України та ст. ст. 19, 20 Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання укласти спірний договір саме у даній редакції.

Колегія суддів також відзначає, що позивач не позбавлений права привести вказаний Договір № 21 без дати у відповідність до умов Типових договорів та на підставі ст. 179 ГК України, ст.ст. 19, 20 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та надіслати вказаний проект відповідачу.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відмову в позові є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 911/1238/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова